Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 22.04.2018, 09:29

Сайт Микласької ЗОШ І-ІІ ступенів


Хмельницька область, Білогірський район, с.Миклаші, вул. Центральна 3
Меню сайту
Категорії розділу
Новини навчання [24]
Виховна робота [22]
Спортивна робота [4]
Спортивні свята, змагання та інші форми роботи
Суспільно - корисна праця [3]
Державні свята [3]
Оголошення [2]
Робота з батьками [3]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 130
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Просмотреть увеличенную карту

Уроки літератури рідного краю «Зірки народжуються і на нашій землі …»

Уроки літератури рідного краю «Зірки народжуються і на нашій землі …»

вчительки української мови і літератури

Микласької ЗОШ І – ІІ ступенів Дашкевич Д. В.

 

Урок 1. 21.10.2013 року. Урок – зустріч літератури рідного краю, приурочений 200 – річчю з дня народження Т.Г.Шевченка

          Осінній ранок. Золоте листя лип тихо падає на шкільне подвір’я. А на ньому якось по – урочистому гамірно. Колектив школи готується зустрічати гостей. Хвилюється вчителька української мови Дашкевич Д. В. Адже це її задум: провести урок – зустріч літератури рідного краю, приурочений 200 – річчю з дня народження Т.Г.Шевченка. Запросила на урок поетів і письменників Хмельниччини: Горбатюка В. І.,голову обласної організації Національної Спілки письменників України, Шмурікову Н.М. голову обласної «Просвіти» Н. М. та Ненцінського А. Й., членів Національної Спілки письменників України, Миколайчука М. М. з Сушовець. Чи ж приїдуть? Зайняті, поважні люди, лауреати багатьох літературних премій, автори стількох книг, збірок віршів. А Миклаші – таке віддалене і мале село, на узбіччі району і області.

 

         Та хвилювання даремні: приїхали вчасно. А разом з гостями – хмельничанами автобус з запрошеними з Білогір,я : працівники відділу освіти і рай методкабінету, районної бібліотеки, телебачення, редакції газети «Життя і слово». Під’їхали учні Сушовецької школи, з ними вчителі та директор школи Панчоха Т. І. Давно шкільне подвір’я не було таке багатолюдне. Вздовж алеї з ялин – учні двох шкіл, батьки, бабусі і дідусі. В буденний день, покинувши свої нескінченні сільські роботи, прийшли привітати, послухати творців літератури Подільського краю, учнів і послідовників Великого Кобзаря. Лунають слова вітання з уст вчительки, і традиційні хліб – сіль, короваї на вишитих рушниках. Задушевно лине пісня «Материн солодкий хліб», що її натхненно виконують учні та сільський народний ансамбль «Берегиня», керівник Володимир Бідюк.

         Коротке знайомство з школою, огляд експонатів шкільного історико – краєзнавчого музею і знову подвір’я рясніє вишитими сорочками дітей і дорослих: письменники разом з найменшими учнями школи садять дубки, в пам'ять про зустріч, як символ невмирущості української мови, мови наших дідів і пращурів, Тарасового слова.

          А за декілька хвилин у залі сільського Будинку культури, прибраному вишитими рушниками миклаських рукодільниць, квітами, Діна Володимирівна розпочала урок літератури рідного краю, присвячений 200 – річчю з дня народження великого сина українського народу, поета і художника Т. Г. Шевченка.

          Встали, завмерли і діти, і дорослі: звучать безсмертні Тарасові «Думи мої…». Понесли учні – відмінники квіти до пам’ятника, а вчителька запрошує на сцену гостей, знайомить з ними присутніх. Оплесками зустрічає зал Василя Горбатюка, Ніну Шмурикову – Гаврилюк, Анатолія Ненцінського, членів Національної Спілки письменників України, Михайла Миколайчука, гуморески якого у Миклашах знають і люблять і дорослі, і діти, Кравця А. К., ветерана війни, художника, керівників делегацій з Білогір’я.

         І розпочалася щира розмова про життя і творчість, про долі людські і слово, як пишуться вірші і де беруться рими, про радість творіння прекрасного…

         Просвітлено, залюбовано згадувала вчителька про Миколу Федунця: добра, сонячна була його душа, опромінене щирістю слово. Народився у Сушівцях, а навчався у нашій, Миклаській школі, тут і почав перші проби свого пера. Велику любов і ніжність вклав поет у свої вірші про наш край, про його працьовитих людей. І проникають вони у душу читачів, кличуть до роздумів, духовно збагачують. Поряд із сценою куточок з виставкою творів поета, його портрет. І горить свіча пам’яті: у творах своїх і досі живе поет… І звучать Федунцеві вірші, лунає «Не цурайся пісні » на його ж слова.

Спогадами про М. Федунця розпочав свій виступ письменник Василь Горбатюк, запропонував вшанувати пам'ять друга – поета хвилиною мовчання.

 

           І продовжив розмову про роль поета і поезії у житті народу, про невмируще значення для української літератури творчості Т. Г. Шевченка, про його вплив на розвиток літератури Подільського краю, про сучасних письменників і поетів Хмельниччини. Приємно було почути, що цю зустріч Василь Іванович вважає початком, першим творчим письменницьким звітом перед читачами, перед пам’яттю Великого Кобзаря, що така робота буде продовжена по всій області.

           А потім учні навперебій називають оповідання і книги автора, які вони читали і люблять. Замилувано спостерігав Василь Іванович за інсценізацією п’ятикласниками свого оповідання «Образа», здивувався, що його перетворили у сценічний твір. Учні ще раз довели, що в творах Василя Горбатюка діють живі , реальні люди, їх образи проросли з грунту сільського життя, вони прагнуть зрозуміти себе і світ, в якому живуть, хочуть, щоб на цій землі було більше краси, добра і правди.

           І знову звучать імена і твори поетів і письменників рідного краю, адже літературна карта кожного району Хмельниччини засіяна іменами творців українського слова. Назвали і місцевих: Леоніда Закордонцяз Білогір,я, Миколу Величка з Степанівки, Віктора Миколайчука з В. Калетинець ,Вадима Бісовецького з Тростянки, Володимира Пучка з Варивідок.

           А Леонід Войцешук розповів про свого брата, Василя Ковалюка з Кащенець, який почав писати поезії, будучи вчителем Ямпільської школи, і став відомим, друкувався у Запорізькій області, куди переїхав. З увагою слухали розповідь і діти, і дорослі, а Василь Іванович, будучи ще й директором обласного літературного музею, попросив розпочати пошукову роботу.

             Урок продовжувався. Юзвик Каріна прочитала поезію Анатолія Ненцінського «Вибори», не називаючи автора та назви твору, а вчителька попросила присутніх зробити це. Автор, Анатолій Йосипович, з посмішкою слухав учнів. Сподобалось, в кінці зустрічі дарував дітям свої збірки з автографом.

             А потім читав свої поезії, розповів, як вони творились, як у поета зароджуються вірші, пробуджується любов до поезії, як тісно творчість пов’язана із життям. Повчальна і хвилююча розповідь викликала у слухачів то сміх, то сльози. Витирають сльози вчителька – пенсіонерка Панченко Г. П., ветеран праці Кравець М. К.

Пізніше, при зустрічі, захоплено розповідали:

_ Які ж люди чудові приїхали!

_ Ніби про моє життя, про мою молодість розповідали…

- А слова ж які…І де такі знаходять, за душу беруть…

- Сліз не могли втримати.

 

                І правда. Слухаю Н.М. Шмурикову – Гаврилюк – педагога і поетесу, автора поетичних збірок «Легенда про Синь - камінь», «Пензлі дощу», «Зозульчині черевички» і багатьох інших, бачу, як зосереджено і вдумливо слухають її і учні, і вчителі. Вміє змусити задуматись над сенсом життя людини, доторкнутись до серця, до душі кожного, посміхнутись, помітити красу навколо себе, стати чуть добрішим, чуйнішим до оточуючих. Бо поезія Ніни Миколаївни, то її молитва, її музика, її сенс життя.

              Спостерігаю за реакцією колег і думаю, що ця зустріч не пройде і мимо нас, вчителів. Станемо чуть мудрішими, добрішими, чуйнішими до дітей, до добра і краси, співчутливішими до невдач і дитячого горя.

А тим часом учні 1 – 2 класів читають поезії Ніни Миколаївни «У зеленому садочку», «Ой, чого це плаче киця», «Хмаринка і сонце», «Грибок». Із замилуванням їх слухають і гості,і батьки.

Звучать пісні «Лілії» на слова М. Федунця, музика В. Кравчука, «Батько», «Над Бугом - рікою» як музичні вітання творцям художнього слова Подільського краю, гостям уроку.

А вчителька підносить новий сюрприз. Оголошує конкурс читання гуморесок і завдання: впізнати серед них і назвати гуморески Михайла Миколайчука. І читають гуморески учні Коломійчук Дмитро, Кравець Іванна, Гаврилюк Вікторія, жителі села Микола Горобець і Микола Кравець. Звучать, викликаючи сміх у залі, гуморески Павла Глазового, Василя Кравчука, Михайла Миколайчука з Сушовець.

Спостерігаю із залу як зникає напруженість з обличчя Михайла Миколойовича, як посмішкою освітлюється, коли учні і дорослі із залу впевнено впізнають і називають його гуморески.

І згадав, що так щиро і радісно посміхався Миколайчук, торкаючись руками стиглого колосу у полі, коли був головою колгоспу.

Радість від творчої праці окрилює, підносить людину. І неважливо, чи ти сієш – збираєш хліб, будуєш, вчиш дітей, а чи словом до слова вишиваєш полотно поезії.

З натхненням читає Михайло Миколайович свої вірші. Про село і односельців, з ким працював, співав на весіллях і плакав на похоронах. І така життєва селянська мудрість звучала в його творах, де переплелись сміх і сльози, радість і гнів, спогади і роздуми.

                    І знову квіти, і пісня «Моє рідне село», слова якої написала наша вчителька Бідюк В. І. І, не втримавшись, попросив слова 87 – річний ветеран війни, художник Кравець А. К., згадав, як малим читав «Кобзаря» своїй родині і сусідам, а ті плакали над долею жінки – кріпачки. І Андрій Кирилович, і заступник начальника відділу освіти Соколюк Н. І., голова села Миханчук В. А., представник РДА Панасюк В. В.щиро дякували письменникам за приїзд, за радість від зустрічі з чудовими поезіями. А завідуюча районною бібліотекою Мартинюк Г. І., підсумовуючи результати уроку, високо його оцінивши, подякувала вчительці за урок.

На прощання пісню «Родина» співали всі: і гості, і слухачі, і артисти. Стояли, співаючи, і світилися очі від повноти почуттів.

Закінчився урок, та ще довго не розходились гості. І знову звучали вірші. Прочитала свій твір і Наталія Іванівна, порадувавши присутніх тонким відчуттям слова, насиченістю змістом і почуттями. А Г. Т. Боголюбова прочитала поезії, які її присвятив у молодості Микола Федунець.

Роз’їхались гості, затихло біля школи. І знову тихо падає жовте листя з лип.

Іду і думаю, а чи все зробили як слід. Чи одержали митці від зустрічі хоч каплю наснаги на нові творчі злети? А що зуміли взяти непосидючі діти, що в їх душах лишилося? Чи не намарно затратили чужий і свій час, зусилля?

Та вже зранку другого дня на вході до школи зустрічають першачки:

- Михайле Якимовичу! А знаєте,як ми назвали ті три дубки?

- ?

- Тарас, Григорович і Шевченко!

Підбігли старші:

- А ми по прізвищах письменників, що їх садили: Горбатюк, Гаврилюк і Ненцінський.

А найбільше порадували п’ятикласники:

- Ми допомагали садити ці дубки, дозвольте нам на праці огородити їх і доглядати.

І вже у школі голова учкому з активом:

- Маємо ідею. Зробити похід у ліс, накопати дубків і лип, у центрі села досадити сквер і назвати його Тарасовим.

Радію. Відгукнулись у дитячих серцях, проростають пагінцями любові до своєї маленької батьківщини почуті поетичні рядочки. Не заморозити б їх,не поламати.

І залишаю підготовку до виступу на колегії, підготовку документації до перевірки відділом, і ще десяток справ,яких немало у директора сільської школи, підтримую дитячий задум, домовляюсь з лісником, переконую вчителів, накопуємо дерев і садимо скверик.

Ця зустріч навіяла і інші задуми: підготувати і провести весною 2014 року захід до 70 – річчя Миколи Федунця.

Ні, готували, проводили урок немарно! Біжать кола людяності по дитячих серцях. І з любові до свого рідного куточка виросте колись велика любов до України.

Дашкевич М. Я.

с. Миклаші, 2013 рік

 

Урок 2. 21.05.2014 рік. Повік живе душа поета в його озвучених віршах

 

Саме такими словами висловила свої враження від уроку начальник відділу культури Білогірської РДА Анжела Дзицюк, побувавши у школі на Дні пам’яті видатного земляка, поета Миколи Федунця. Захід викликав неоднозначні емоції. З одного боку, всі, хто знав Миколу Федунця, у скорботі від того, що така обдарована, мудра, цілеспрямована людина так рано пішла з життя. З іншого, подивившись, скільки сюди, у маленькі Миклаші, завітало людей, розумію, що життя своє Микола Федорович прожив не марно, адже посіяв у серці чи не кожного зерно любові до рідного краю, був добрим товаришем, мудрим наставником, просто щирою людиною.

       

Посивіли скроні у тих, хто пліч -о- пліч йшов тернистою дорогою життя з Федунцем. І ось на приміщенні Микласької школи з’явилася меморіальна дошка. Гордитимуться прийдешні покоління, що навчатимуться у школі, де навчався подільський поет Микола Федунець.

На уроці делегації з Ямполя і Сушовець, де народився, жив і навчався поет, з Квітневого і Семенова, з Білогір`я.

Зворушливі спогади дружини поета члена спілки письменників України поетеси Олександри Ванжули. Зі сльозами на очах згадують свого друга письменник Микола Мачківський, журналіст Володимир Рубашевський, які і відкрили меморіальну дошку. Виступили перед присутніми на уроці і інші гості: Андрій Рудюк з Теофіполя, Франц Котвіцький з Білогіря, Марія Мачківська з Хмельницького, Тетяна Немирович з Квітневого, Марія Кундис з Чемировець, Михайло Миколайчук та Володимир Федунець з Сушовець, які в різні роки працювали з поетом. Звернулись до присутніх і друзі поета, спогади яких поміщені у книзі «Шляхами Федунцевої долі»; Герой України Петро Іващук, Заслужені працівники сільського господарства Борис Баліцький та Володимир Романчук, а однокласниця Ніна Рибінська виконала прекрасні задушевні пісні. Музичними дарунками радував народний аматорський вокальний жіночий колектив Микласького БК , керівник Володимир Бідюк. Учні школи декламують вірші Миколи Федунця, читають власні, що є пробою пера. Свої вірші прочитали вчителька Грицюк В. Г та присутня на уроці заступник начальника відділу освіти Соколюк Н. І.

 

Автори та укладачі книги про життя і творчість Миколи Федунця «Шляхами Федунцевої долі» Діна та Михайло Дашкевичі презентували збірку спогадів, до якої увійшли хвилюючі розповіді побратимів по перу, земляків, друзів дитинства і шкільних років, людей різного віку про відомого українського поета Миколу Федоровича Федунця, а також вірші поета, прозові твори та статті про земляків, що в свій час були надруковані у періодичних виданнях. Поміщені в ній також газетні статті різних років про Миколу Федунця, зібрані і підготовлені Володимиром Рубашевським, статті і вірші юних літераторів Хмельниччини, що йдуть сьогодні Федунцевими стежками, сіючи його поетичні зерна краси і доброти. Вони подякували також письменникам Василю Горбатюку,Олександрі Ванжулі- Федунець, Миколі Мачківському, Володимиру Коломійцю іншим авторам статей про Миколу Федунця, що надіслані ними та поміщені у збірці та вручили книги всім присутнім . На завершення уроку вчителька зазначила, що поряд з відкриттям Меморіальної дошки у рік 70-ліття з дня народження Миколи Федунця, до дня його Пам’яті зроблено ще один подарунок шанувальникам поезії поета – земляка – видано книгу спогадів. Зразком для видавців були видані у попередні роки книги О. Ванжули «Ти живеш» та М. Мачківського «За сонячний промінь тримаючись». Особливо цінною буде вона на уроках літератури рідного краю, бо в ній намалювався образ людини, яка з «хлопчини босого із Сушовець» виросла у знаного по всій Україні і далеко за її межами поета, який створив самобутні поезії, що є скарбницею образного слова, художніх знахідок, стилістичних зворотів.

Палахкотить свіча Пам’яті як знак того, що ми не забудемо Миколу Федоровича, бо залишив він значний слід на землі. Лягають квіти до стіни, де на меморіальній дошці його портрет і його слова:

Будь здорова, рідня по крові,

Будь безсмертна, рідня по духу.

                                                                                                                                                          Таки живе душа поета в його озвучених віршах!

Погода
Миклаші
Пошук
Календар
«  Квітень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Наша адреса
Хмельницька область Білогірський район с. Миклаші вул. Центральна 3
Друзі сайту
http://denysivkaschool.ucoz.ru/>

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz